Лікування бджолиною отрутою

Свідчення про успішне використання бджолоотрути при різних захворюваннях зустрічаються у Гіпократа, Парацельса (І ст. до н.е.), Галена (131-201 р). Відомі достовірні факти ефективного лікування бджолоотрутою подагри російського царя Івана Грозного і швецького короля Карла Великого. В народній медицині бджолоотрута з давніх-давен використовується для лікування травматизму, при болях, причиною яких є морфологічні зміни в м’язах і нирках.
В Європі бджолоотруту з лікувальною метою вперше використав французький лікар Демарті (1958). Одним із засновників апітерапії в Росії вважають професора Лукомського (1864), який успішно лікував бджоловжаленнями ревматизм. Дещо пізніше (1886) ревматизм, невралгію і спондилоартрит, бджоловжаленнями лікував австрійський лікар Герч. Згодом апітерапія, як метод лікування ревматизму, була затверджена на ІІ Міжнародному конгресі пасічників. Проте особам, які не мають спеціальної медичної освіти, практикувати лікування бджолоотрутою не рекомендується.
Дія бджолоотрути на теплокровних тварин і людей залежить від дози і місця введення отрути, шляхів її розповсюдження і індивідуальної чутливості організму. В терапевтичних дозах бджолоотрута стимулює роботу гіпофіза і наднирників, розширюючи дрібні артерії і капіляри, посилює кровообіг в тканинах, активізує обмін речовин.
В народній медицині бджолині ужалення з успіхом використовують для лікування ревматичних захворювань, захворювань нервової та серцево-судинної систем, при лікуванні запальних процесів. Бджолоотрута стимулює діяльність наднирників, кровотворення, роботу серця, розширює дрібні артерії і капіляри, покращує кровопостачання тканин, нормалізує обмін речовин, понижує звертання крові, покращує апетит, нормалізує сон, підвищує працездатність. Активізуючи обмін речовин бджолоотрута ефективна при такому захворювання як артеросклероз. Навіть коротке лікування апітоксином зменшує вміст холестерину в крові, дає позитивні результати.
Лікування бджолоотрутою проводять шляхом прямих бджоловжалень (класичний метод), а також препаратами, які містять у собі бджолоотруту, втиранням у шкіру у вигляді мазі, у вигляді таблеток, шляхом електрофорезу, аерозольних та парових інгаляцій, вживанням всередину тощо.
При використанні прямих бджоловжалень спочатку перевіряють чутливість хворих до апітоксину. Для цього їх піддають короткочасному (15-10 с) вжаленню однієї бджоли (одна одиниця дії бджолоотрути). Наступного дня пробу повторюють, але жало залишають на 4 хв. Після кожної проби роблять аналіз сечі на цукор і білок. Якщо склад сечі і самопочуття хворого не змінились, можна починати лікування бджоловжаленнями.
Бджіл для бджоловжалень беруть за спинку пальцями або спеціальним пінцетом. Місце вжалень попередньо ретельно миють теплою водою і милом, після вжалень через 5-10 хв жало виймають, а місце замащують борним вазиліном. Після процедури хворому бажано відпочити лежачи 20-30 хв.
Для лікування бджолоотрутою зручним в користуванні є пристрій розроблений вченими Кемерівського медичного інституту Ю.Д.Харпинським із співавт. (1988). Розроблений ними пристрій – своєрідний шприц (апідекс – "апіс” – бджола, "декс” – жалити) дозволяє ізолювати бджіл, призначених для вжалень, і в міру потреб, підносити їх до шкіри: корпус пристрою притискають до певної ділянки тіла і поршнем підштовхують бджолу до шкіри.
При апітерапії в зимовий період належить враховувати той факт, що вміст отрути в отрутному міхурі в цю пору року менший, ніж влітку, тому кількість вжалень за сеанс збільшують в півтора-два рази.
Згідно методики Н.П.Йойриша (1952), перший день хворий приймає одну бджолодозу отрути, в наступні дні кожний день додається ще по одній бджолодозі. Тривалість курсу – 10 днів. Схема першого курсу лікування узагальнено має такий вигляд 1:2:3:4:5:6:7:8:9:10. Через 3-4 дні перерви курс повторюють, але бджіл беруть у три рази більше (150 вжалень). За два курси хворий приймає 200 доз бджолоотрути.
Вибір місця вжалень залежить від захворювання. Найчастіше бджіл прикладають на зовнішню поверхню плечей і стегон. Місце бджоловжалень бажано час від часу змінювати, з тим, щоб повторне вжалення в одне і те ж місце приходилось не раніше ніж через 3-4 дні.
Вищенаведена схема лікування вимагає багато часу, тому, в ряді випадків (наприклад, в санаторіях) доцільно користуватись скороченою схемою (А.Ф.Синяков, 1995): 1-й день дві бджолодози, 2-й – чотири, 3-й – шість, 4-й – вісім, з 5-го по 24-й дні – щоденно по 9 бджоловжалень (всього 200). Якщо 8-9 одноразових вжалень переносяться погано, то варто зупинитися на п’яти. При цьому приймається 120 бджолодоз.
Поєднання бджоловжалень і електрофорезу прополісом (30%-тний розчин на 70°-ному етиловому спирті) виявилося ефективним при лікуванні порушень функцій слухового аналізатора (Г.Г.Качний, 1990).
Бджолиними ужаленнями лікують стенокардію, бронхіальну астму, поліартрити, захворювання периферійної нервової системи, алергічні реакції, гіпертонію та ін. Впливаючи на перебіг процесів нейро-гуморальної регуляції механізмів звертання крові (сповільнюючи процес звертання) бджолоотрута сприяє лікуванню тромбофлебітів.
Профілактична дія апітоксину полягає у зростанні імунної реактивності організму проти різних інфекційних захворювань.
Лікування бджолоужаленнями має здійснювати досвідчений лікар. Будь-яке самолікування із застосуванням бджолоотрути небезпечне для життя. Призначати лікування бджолоотрутою треба індивідуально, з урахуванням чутливості хворого до отрути та тяжкості захворювання.
Найбільш ефективним місцем вжалення при гіпертонічній хворобі є поперек і зона за вушними раковинами, при захворюванні очей – вискова зона. Дітям, які страждають нетриманням сечі, бджіл прикладають на ділянку живота (2,5 см нижче пупка). При трофічних виразках, тривало незаживаючих ранах бджоловжалення роблять поряд (за 5 см від краю) з раною або виразкою, а також по ходу основної чутливості нервової гілки даної ділянки тіла. Ефективним місцем вжалення при імпотенції у чоловіків є підколіна область і область промежини. Хворим, які страждають порушенням функції щитовидної залози вжалення проводять безпосередньо над щитовидною залозою зліва і справа по 4 бджолодози і в ділянку попереку – 2 бджолодози.
При поліартриті на курс потрібно до 200 бджіл. Їх підсаджують у ділянках хворих суглобів одночасно по 4-10 штук, але роблять не більше чотирьох ужалень на один суглоб. Кількість бджолодоз та тривалість знаходження жала в тілі збільшують поступово. Добрий ефект дає бджолоотрута при лікуванні хворих на обмінний поліартрит подагричного походження.
При захворюванні периферійної нервової системи бджіл підсаджують у місця відповідного сплетіння або по ходу нервів з обох боків хребта. На курс лікування потрібно 50-180 бджіл. Одночасно роблять по 8-12 ужалень.
При бронхіальній астмі бджіл підсаджують у комірцеву зону одночасно 4-7 штук з додаванням щодня по одній. При стенокардії бджіл підсаджують на плече лівої руки в ділянку серця (на місце його проекції на спині), одночасно 2-5 бджіл. Під час лікування бджолоотрутою не можна зловживати алкоголем, курити, приймати наркотичні речовини, не слід користуватись снотворними препаратами, які посилюють токсичну дію бджолоотрути, бажано також виключати з раціону прянощі. Хворий повинен суворо дотримуватись молочно-рослинної дієти з достатнім вмістом вітамінів і мінералів. Під час лікування бджолоотрутою бажано вживати мед (100 г на добу), проводити лікувальну гімнастику, масаж, приймати лікувальні ванни.
При остеохондрозі спочатку проводять біологічні проби на переносимість бджолоотрути. Тоді підсаджують бджіл у біологічно активні точки (БАТ) по обидві сторони хребтового стовпа. Одночасно підсаджують бджіл в БАТ, які знаходяться по перифірії – в дистальних відділах вірхніх і нижніх кінцівок, а також в БАТ, по ходу пошкодження нервів. Вжалення роблять щоденно (в гострий період хвороби) або через 1-2 дні (при покращенні стану), з кожним наступним сеансом додають по одному вжаленню, доводячи їх до десяти. Курс лікування – 3-4 тижні. Лікування остеохондрозів бджолоотрутою добре поєднувати з прийняттям інших продуктів бджільництва – меду, пилку і маточного молочка.
Добрий ефект при різноманітних суглобових захворюваннях дає бджолоотрута введена за допомогою ультразвуку (Э.Щербан, 1983; А.Балтушкявічус і ін. 1983).
Бджолоотрута сьогодні знайшла використання, при травматичних враженнях периферійної нервової системи, при лікуванні захворювань перефирійної нервової системи (радикуліти, неврити, невралгії), міозітів, паралічів спричинених інсультом, хронічних ревматичних і неспецифічних поліартритів, остеохондрозів, деформуючих спондилоартрозів (захворювання міжхребцевих дисків), тромбофлебітів, гіпертонічної хвороби І-ІІ ступеня, хронічних запалень легенів, псоріозів, простотитів, захворювань матки і її придатків, трифічних виразок, ран тощо.
Разом з тим належить пам’ятати, що апітоксинотерапія протипоказана при гострих інфекційних захворюваннях і гострих гнійних процесах, декомпенсованій недостатності серцево-судинної системи ІІ і ІІІ ступенів, важких формах бронхіальної астми, туберкульозі легень, новоутвореннях, захворюваннях нирок, печінки, психічних і венеричних хворобах, цукровому діабеті, захворюваннях кори наднирників, виснаженні, хворобах системи кровотворення із схильністю до кровотеч, при вагітності, появі після пробного введення бджолоотрути еритроцитів і лейкоцитів в сечі, еозинофілії і вираженім лейкоцитозі, в період місячних, перед операціями тощо (А.Ф.Синяков, 1995).
Науковці стверджують, що лікувальний ефект бджолоотрути зростатиме, якщо в період захворювання хворий буде споживати інші продукти бджільництва: мед (50-100 г на добу), пилок-обніжку (пергу), маточне молочко, прополіс.